Розсіяний склероз – гетерогенне хронічне прогресуюче запальне демієлінізуюче автоімунне захворювання центральної нервової системи з ураженням білої речовини головного та спинного мозку. Простіше кажучи, це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок і часто призводить до серйозних фізичних і психічних змін та інвалідизації.

Це захворювання вперше описав французький лікар Жан Крювельє у 1835 році. Вважається, що саме він був першим, хто детально задокументував історію хвороби пацієнтки з розсіяним склерозом. Хоча перший випадок розсіяного склерозу згадується ще в 1395 році: існує гравюра, на якій зображено молоду дівчину на ім’я Лідвіна (1380-1433) з містечка Шайдаму, в якої нібито після «падіння» розвинулася «хвороба, що тривала 38 років» і «була задокументована». Згодом після смерті дівчини науковцями було виявлено ознаки, які відповідають теперішньому діагнозу розсіяного склерозу.

За сучасними даними, більше 2,5 млн людей у світі мають розсіяний склероз. 

Існує ряд припущень із приводу етіології виникнення цього захворювання, але чітких причин розвитку розсіяного склерозу на сьогодні не встановлено.

У словосполученні «розсіяний склероз» збиває з пантелику слово «склероз», яке в багатьох асоціюється з віковою хворобою, що призводить до втрати пам’яті. Насправді зі старістю розсіяний склероз абсолютно не пов’язаний, швидше навпаки: цю хворобу діагностують переважно в молодих людей або навіть дітей, найчастіше його діагностують у людей віком 16-45 років, тому цю патологію ще називають хворобою молодих, а передумови до його появи виникають ще в допубертатний період.

Згідно з даними ВООЗ, через 10 років від початку захворювання 30-37% хворих здатні пересуватися лише з допомогою близьких, близько 50% мають труднощі під час виконання професійних обов’язків, а понад 80% змушені змінити роботу, тоді як через 15 років лише 50% хворих зберігають здатність працювати, дбати про себе й вільно пересуватися без сторонньої допомоги.

Немає єдиного «сценарію», за яким розвивається розсіяний склероз, його симптоми часто залишаються непоміченими на перших стадіях. Тому обов’язково необхідно звертатися до лікаря, якщо помітили такі його ранні ознаки: двоїння в очах, погіршення або втрата зору в одному оці; прогресуючі порушення чутливості та/або слабкість кінцівок; проблеми з рівновагою; неприємні відчуття поколювання у спині у напряму зверху вниз, іноді з переходом на кінцівки або під час нахилу голови вперед (симптом Лермітта); утруднена мова та/або ковтання; виражена надмірна втомлюваність.

Так, при ураженні нервових волокон, що передають сигнали чутливими шляхами, у людини виникають незвичні відчуття та інші симптоми порушення чутливості. При пошкодженні нервових волокон, що несуть сигнали до м’язів, виникають рухові розлади. Можливе ураження зорового нерву, внаслідок чого може бути зниження зору, втрата центрального зору, сліпота. Якщо розсіяний склероз уразив мозочок, то виникають труднощі з рівновагою та координацією рухів. Скутість м’язів та спазми (спастичність), що утруднюють рухи, виникають тоді, коли м’язи стають напруженими та ригідними. Частий симптом розсіяного склерозу – надмірна втомлюваність, яка також може бути наслідком психологічних змін, таких як апатія та/або депресія. У багатьох хворих виникають проблеми із сечовипусканням, бо порушується робота сечового міхура, вони можуть відчувати сильні часті позиви до сечовипускання відразу, як тільки виникає відчуття повного сечового міхура. Також можливі складнощі з повним випорожненням сечового міхура (затримка сечі). Часто турбують закрепи. При розсіяному склерозі можуть порушуватися різні сфери розумової діяльності – пам’ять, увага, ін. Дуже часто виникають зміни настрою, турбує депресія.

Усім хворим із підозрою на розсіяний склероз необхідна консультація невролога для визначення необхідного обʼєму діагностичних методик (МРТ головного мозку, ін.) та визначення тактики подальшого ведення. Діагностика розсіяного склерозу нерідко буває складною, а лікування, як правило, направлене на зміну перебігу хвороби й полегшення симптомів.

Попри те, що вилікувати розсіяний склероз неможливо, триває розробка лікарських препаратів, здатних більш ефективно обмежувати пошкодження нервової системи. Кортикостероїди призначають у високих дозах короткими курсами для лікування запалення та зменшення тривалості загострення. При терапії загострень вони є основними лікарськими препаратами. Також у лікуванні розсіяного склерозу застосовують методи плазмаферезу та імунотерапію імуноглобулінами. Деякі ліки можуть допомогти справитися з певними симптомами: м’язовими спазмами, втомлюваністю, порушенням сечовипускання, рівноваги та координації. Існують ліки, здатні змінити перебіг хвороби, зменшити частоту і тяжкість загострень.

Важливо пам’ятати, що ранні виявлення захворювання й розпочате адекватне лікування дозволяють запобігти виникненню повторних загострень, сповільнюють прогресування й інвалідизацію хворих та суттєво впливають на поліпшення подальшого прогнозу.