Національна зустріч “Проблеми громадського здоров’я та епідемія ВІЛ-інфекції в Україні”

Національна зустріч “Проблеми громадського здоров’я та епідемія ВІЛ-інфекції в Україні”

2018-12-04T10:41:54+00:00 03.12.2018|

30 листопада, напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом  начальник управління охорони здоров’я Луцької міської ради Микола  Якимчук прийняв участь  у Національній зустрічі “Проблеми громадського здоров’я та епідемія ВІЛ-інфекції в Україні”.

Дослідники та науковці зустрілися з керівниками обласних та міських департаментів охорони здоров’я, щоб обговорити нагальні проблеми громадського здоров’я та перспективи розширення програми замісної підтримувальної терапії в Україні.

Зустріч була організована Українським інститутом політики громадського здоров’я, Центром громадського здоров’я МОЗ України та Медичною школою Єльського університету.

В Україні наразі близько половини випадків передачі вірусу ВІЛ відбувається ін’єкційним шляхом. У світовій медичній практиці найефективнішим методом лікування хворих на опіоїдну залежність сьогодні є замісна підтримувальна терапія, яка не тільки повертає наркозалежних до повноцінного життя у суспільстві, а й суттєво зменшує темпи розповсюдження соціально небезпечних захворювань (ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів, туберкульозу та ін.) серед загального населення.

Результати наукових досліджень ефективності замісної терапії та поточну ситуацію щодо охоплення послугами ЗПТ пацієнтів в Україні учасникам представили проф. Сергій Дворяк (Український інститут політики громадського здоров’я), Езра Барзілай (Всесвітній підрозділ з ВІЛ/СНІД в Україні Центру контролю та профілактики захворювань США), Захедул Іслам (Альянс громадського здоров’я), проф. Фредерік Алтіс (Школа медицини Єльського університету, США), д-р Ольга Морозова (Школа громадського здоров’я Єльського університету, США) та Тарас Гриценко (Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України).

Національні та міжнародні експерти підкреслювали, що замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) є визнаним у світі методом лікування наркозалежних, який у тому числі має на меті попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції серед представників уразливих груп. Сьогодні в Україні нараховується близько 200 лікувальних закладів, на базі яких працюють кабінети ЗПТ, де отримують послуги майже 11000 пацієнтів, серед яких 41% є ВІЛ-інфікованими, з них близько 85% отримують АРТ. Для ЗПТ використовують два препарати – метадон та бупренорфін.

Однак, враховуючи загрозливі масштаби ВІЛ-інфекції в Україні, існуюче охоплення споживачів наркотиків замісною терапією наразі є недостатнім. Суттєвою перешкодою для розширення програм ЗПТ в Україні є упередженість до такого методу лікування у суспільстві та відсутність практичних навичок роботи з наркозалежними пацієнтами у лікарів первинної ланки.

Професор Фредерік Алтіс зі Школи медицини Єльського університету вважає, що Україна повинна наслідувати передовий медичний досвід та покладає багато сподівань на медичну реформу: “Багато років тому спільно з українськими колегами ми почали впроваджувати замісну терапію в спеціалізованих закладах України – наркологічних диспансерах та ВІЛ/СНІД-центрах. Реформа, що зараз відбувається в охороні здоров’я України, дозволяє розширити мережу медичних закладів, які пропонують ЗПТ: пацієнти зможуть отримувати лікування на базі Центрів первинної медико-санітарної допомоги. Наразі нам вдалося налагодити систему навчання лікарів сімейної медицини та загальної практики навичкам роботи з наркозалежними пацієнтами. У закладах, охоплених пілотним проектом з надання послуг ЗПТ, ми спостерігаємо суттєві позитивні зміни як у відносинах лікар-пацієнт, так і у стані здоров’я хворих.”

Організатори заходу зазначають, що незважаючи на певні успіхи впровадження ЗПТ у первинну ланку охорони здоров’я, дослідники та наркологи не завжди знаходять підтримку серед перших осіб, відповідальних за медичну галузь на міських та обласних рівнях. Вони сподіваються, що   зустріч науковців з керівниками департаментів охорони здоров’я сприятиме розширенню програм інтегрованої допомоги наркозалежним у регіонах, що покращить якість життя як самих пацієнтів та їх близьких, так і населення в цілому.